В історії українського мистецтва 1910 - 1930-ті рр. посідають особливе місце. Авторитетний знавець мистецтва модернізму, французький мистецтвознавець А. Наков в 1973 р. визначив феномен цього часу як “український авангард". Авангардне мистецтво в Україні формувалося в процесі синтезу європейського модернізму з традиціями народного мистецтва. Твори кубістів, футуристів, фовістів були представлені на виставках «Салону Іздебського» вже в 1909-10 рр. в Одесі, Києві, Херсоні, Миколаєві. Своєрідними «агентами» з імпорту передових ідей модернізму стали О. Екстер, Д. Бурлюк, М. Бойчук, В. Меллер. На цьому тлі в Україні виникають авангардні художні студії, об'єднання митців, новаторська сценографія. Унікальною рисою українського авангарду є численні приклади співробітництва народних майстрів і художників-авангардистів. Твори селянських майстрів, виконані за ескізами О. Екстер, Н. Генке, В. Кричевського мали успіх на виставках в Києві, Москві, Парижі.

За 20 років існування українського авангарду сформувалися течії кубофутуризму, конструктивізму, панфутуризму, спектралізму. Виникли перші українські вищі художні заклади в Києві, Одесі, Харкові. Серед авторів теоретичних досліджень - такі майстри як О. Богомазов і К. Малевич. Художній авангард отримав розгалужену структуру і набув справді державного значення. Його вплив став одним з основних джерел мистецтва нонконформізму 1960-х і відродження модернізму 1990-х рр.